Практично для будь-якої керамічної плитки на завершальному етапі обробки потрібно доводочна операція по закладенню міжплиткових стиків спеціальним декоративним складом. Виконується затирка швів плитки у ванній своїми руками досить просто, але, як і кладка кахлю, фінішна обробка вимагає терпіння, точності та акуратності в роботі, інакше весь блиск і краса дорогого керамічного матеріалу можуть бути зіпсовані неохайним виглядом і розписами на поверхні швів між плитками.
Що дає використання затірки
Кахельну плитку у ванній використовують вже більше сотні років, більш підходящий матеріал для підлоги і стін в умовах вологого і теплої атмосфери складно і придумати. Традиційно стики і шви між плиткою у ванній закривали затіркою з пофарбованого або чистого гіпсу. Стики виходили не завжди однотонними і міцними, періодично, у міру викришування матеріалу, для відновлення ізоляції була потрібна повторна затирка швів плитки у ванній своїми руками.
З появою дорогою авторської плитки з багатобарвним глазурного покриттям від використання гіпсу відмовилися. Сучасні склади для затирання швів, окрім відмінного декоративного виду ванної кімнати, виконують як мінімум дві додаткові функції:
- Гідроізолюють і захищають стики від проникнення води і бруду. Мило, шампунь, сучасні миючі засоби в суміші з водою здатні проникати в найдрібніші тріщини і пори міжплиткового простору. Якщо не виконати затірку, будь-які плиткові клеї або склади, що утримують плитку на стінах і підлозі ванної, розчиняться і втратять міцність;
- Склад для затирання дозволяє вирівняти напруги, що виникають в плиткових рядах по мірі висихання і усадки клейової маси, завдяки цьому знижується ризик накола або розтріскування кераміки.
Зрозуміло, чистий цементний розчин або гіпс не володіють здатністю зупиняти вологу, мало того, обидва матеріали схильні до усадки, а значить, після застигання уздовж ліній затирання утворюються мікроскопічні тріщини, в яких буде накопичуватися бруд і волога.
До відома! Якщо вода, яка потрапляє на стіни і підлогу ванної, містить велику кількість солей, то в тріщинах і подпліточном просторі накопичуються сольові відкладення. При слабкій водостійкості і міцності матеріалу затирання шви між плитками стають білими і часто фарбували, як крейда.
Одним із способів захисту міжплиткових стиків вважається суха затирка цементом або білилами. Така методика захисту дозволяє частково оновити натуральний колір шва, але зміцнити його або зробити водонепроникним не може. Тому досвідчені майстри-плиточники перед укладанням рекомендують правильно підібрати відтінок складу затирання, який не буде вбирати бруд і темніти на тлі стабільного колірного фону плитки.
Рекомендовані матеріали для затирання швів
Щоб отримати міцний і якісний шов, матеріал затірки повинен задовольняти відразу декільком критеріям. По-перше, матеріал повинен бути максимально однорідним, пластичним і текучим, щоб заповнювати порожнини швів без бульбашок і усадки. По-друге, затверділа плівка матеріалу повинна бути максимально щільною, твердою, не вступати в реакцію з миючими та миючими засобами. По-третє, матеріали, що використовуються для затирання плитки підлоги у ванній, повинні мати гарну зносостійкість і нульовим поглинанням вологи, навіть при тривалому перебуванні під шаром води.
Щоб домогтися перерахованих якостей, сучасні матеріали для затирання виготовляють на базі полімерних основ:
- Полімерцементні водорозчинні суміші, з добавкою піщаного наповнювача і без нього, найчастіше це акрилові і латексні модифіковані смоли з високим вмістом бутілстірольного каучуку;
- Поліуретанові, фурановиє або епоксидні смоли. З полімерів з хімічним затвердінням виходить найкраща зносостійка і вологостійка затірка для швів плитки у ванній кімнаті;
- Кремнійорганічні маси і герметики.
До відома! Багато виробників керамічної плитки рекомендують використовувати свої фірмові затірки. При всіх позитивних якостях подібні матеріали коштують недешево і продаються в кілограмової або Півкілограмові упаковці.
Для невеликої ванної кімнати 2х1,5 м, облицьованої плиткою зі стороною 30 см, при ширині шва в 4 мм буде потрібно приблизно 1300-1400 г суміші.
До позитивних якостей фірмових матеріалів можна віднести відносну простоту підбору кольору, що часто виконується просто по числовому коду, і мінімальний вміст абразивних матеріалів. При використанні підроблених складів при закладенні і полірування швів між плиткою такі суміші можуть залишати ризики і складні плями на стінах ванної.
Характеристики та способи застосування затирочних сумішей
Процедура затірки починається ще на етапі укладання кераміки і кахлю. Перш за все, необхідно стежити, щоб в стики між плитками потрапляло якомога менше плиткового клею і розчину. Все, що попало, необхідно видаляти пензликом або тонким дерев’яним ригелем. Після затвердіння клею плиткові шви можна очищати більш енергійно, використовуючи розмічальний або шевський ніж. Іноді залишки клею всередині шва вдається зрізати тільки дрібної, складеної вдвічі смужкою наждачним шкурки.
Порада! Обробка торців плитки у ванній за допомогою наждаку збільшує в рази міцність зчеплення маси для затирання з керамікою, але виконувати подібну підготовку слід з обережністю, так як наждак може пошкодити лицьову глазуровану поверхню.
Сам процес закладення шва зводиться до двох простих операцій:
- Нанесення складу в чисті і сухі міжплиточних шви. Для цього використовується пластиковий або гумовий шпатель з рівним м’яким краєм леза. При заповненні шва потрібно продавлювати масу уздовж стиків так, щоб повітря з-під пластичної затірки видавлювався уздовж шва, а не залишався у вигляді бульбашок під зовнішньої кіркою;
- Власне сама операція затірки підсохлого шва за допомогою м’якої губки. Водорозчинні затірки змиваються чистою промитої губкою. Епоксидна смола зачищається целюлозними серветками, змоченими рідким розчинюючим засобом.
Затирка поліуретанових або епоксидних складів вимагає терпіння і акуратності, так як неповне видалення смол зазвичай призводить до потемніння ділянок плитки, що примикають до швах. Видалити залишки смоли з незахищеною поверхні кераміки після затвердіння затирання буде дуже складно.
Безводні матеріали для закладення швів
Поліуретанові, фурановиє і епоксидні затирання готують при кімнатній температурі. На відміну від цементних і гіпсових матеріалів, смолу, змішану з затверджувачем, необхідно акуратно вимішувати в пластиковій ємності за допомогою металевого шпателя з довгим лезом. Можна перемішувати затірку з допомогою міксера, але в цьому випадку утворюється велика кількість небажаних повітряних бульбашок. Після приготування смолу на невеликий час викладають на холод для виділення повітря з маси затірки. Якщо цього не зробити, усадка матеріалу в швах буде дуже великий.
Безводні полімерні маси використовують для швів шириною більше 5 мм. З огляду на високу адгезію смоляний композиції, перед затіркою кераміку покривають захисним складом АН737 «Сопро». Після первинного затвердіння в процесі затирання швів, завдяки імпрегнат, смола легко, без плям стирається целюлозними серветками з поверхні плитки, як на відео:
Епоксидні і фурановиє смоли часто використовують для затирання швів плитки для підлоги. Смола в отвержденном стані володіє значно меншою твердістю, ніж кераміка, тому для підлогових варіантів до складу затірки додаються інертні наповнювачі з металевого порошку, промитого кварцу, гранітовая пилу. Наповнювачів нерідко надають металевий блиск хрому або позолоти, що дозволяє значно посилити декоративні характеристики затірки.
Затірку епоксидкой виконують металевим пружним шпателем, спочатку масу забивають поперек шва, і одночасно видавлюють надлишки уздовж шва у напрямку до вільного простору.
Матеріали для затирання швів на основі полимерцемента
По суті, це найдешевша, проста і зручна у використанні суміш для затирання швів. Для приготування досить додати невелику кількість води і ретельно вимішати шпателем на соколе або малярською дошці. Затірку вимішують для того, щоб домогтися максимальної пластичності і однорідності, без сухих грудочок і крупинок. За цей час цемент і полімерна добавка вступлять в реакцію з водою, і матеріал придбає консистенцію густої сметани.
Невеликі стартові порції затірки в 50-70 г готують для перевірки якості і кольору виходить шва. Полимерцементная затиральна маса – єдина з усіх, яку необхідно підбирати на пару тонів темніше основного тону плитки. Після висихання цементний матеріал на поверхні швів світлішає, іноді важко відразу потрапити в тон керамічної плитки, тому доводиться виконувати кілька спроб з індивідуальним підбором процентного вмісту тонера.
Перед закладанням затирочной маси в міжплиточних шви стики протирають вологою губкою для того, щоб поліпшити змочуваність поверхні. Робити це пензликом або пульверизатором не рекомендується, так як в подпліточное простір потрапляє велика кількість вологи, і плитка може відстати.
Якщо потрібно підготувати затиральну масу для стін площею в кілька десятків квадратів, то заміс виконують за допомогою міксера і пластикової ємності. Спочатку заливають половину отмеренного кількості води, висипають ¾ сухої маси суміші і починають вимішування, додаючи невеликими порціями воду і сухий порошок.
Як тільки суміш схоплюється, але ще залишається пластичною, плитку на стінах затирають м’якою губкою, ретельно промиваючи її під проточною водою. Після висихання поверхня плитки затирають сухою бавовняною серветкою.
Щоб надати шву однакову форму і глибину, покладений в межплиточное простір матеріал можна розшити спеціальним пластиковим стержнем – стилусом, по ширині трохи меншим, ніж зазор між плитками. Такий прийом дозволяє зробити малюнок на кераміці рельєфним і виразним, найкраще розшивання швів підходить під імітацію природного каменю – яшму, граніт, малахіт, мармур.
висновок
У деяких випадках матеріал для закладення швів можна приготувати самостійно. Сухі стіни у ванній можна успішно затирати сумішшю алебастру або гіпсу з тонером і столярним клеєм. Цементні затирочні маси можна приготувати на основі клею ПВА-М. З алебастром і гіпсом ПВА не використовують через схильність поливинилацетатной емульсії з плином часу купувати сіро-жовтий відтінок. При використанні акрилових смол в цемент додають спеціальні змочуючі добавки, що поліпшують пластичність затирочного матеріалу.
